Святитель Климент жив у Римі за царювання імператорів Доміціана (81), Нерви (98) і Траяна (117). За переданням, він походив із шляхетного роду і ще зовсім юним силою обставин був розлучений із батьками та братами. Ще підлітком він виявляв неабияке стремління до пошуку істини і часто відвідував різноманітні філософські школи у столиці. Однак їхнє вчення видалося йому марним і неспроможним втамувати жагу безмежного. 

Довідавшись, що Син Божий з’явився у Юдеї, Климент вирушив туди, де й зустрів Апостола Петра. Як учень і соратник він супроводжував Петра у місіонерських подорожах містами Сирії та брав участь у суперечці Петра із Симоном Волхвом. Виявивши виняткову ревність у євангельській проповіді, він був висвячений на єпископа Рима (близько 91 р.) як наступник св. Ліна й св. Анакліта. Дехто називає його першим єпископом Рима. Утім, насправді тут немає суперечності, оскільки в ту добу ще не було чіткого розрізнення між саном єпископа та саном старійшини (пресвітера). Лін, Анакліт і Климент – троє апостольських учнів й видатних діячів Римської церкви свого часу – могли обіймати цю посаду або один за одним, або чергуючись між собою частіше. На єпископській кафедрі святий Климент виступив свідком проповіді Апостолів, особливо Апостола Петра: «Петрове вчення звучало у його вухах, Петрове передання досі стояло перед його очима», - пише про Климента св. Іриней.

Сумирний та лагідний, охочий і до пізнання Писання, і до вивчення еллінської мудрості, він умів переконувати і юдеїв, і язичників, розповідаючи їм про безмежне милосердя Боже і про вічне Царство, обіцяне тим, хто з вірою та надією стає на шлях покаяння. Він є автором славетного Послання до Коринфської церкви, яке в давнину входило до складу біблійних текстів. У цьому посланні він переконує деяких молодих членів коринфської громади, котрі повставали проти старійшин своєї церкви, зберігати єдність членів Тіла Христового, шануючи встановлену Апостолами ієрархію. Йому також приписують інші твори: Правила святих Апостолів, Апостольські настанови та Друге послання до коринфян, які навряд чи були написані саме св. Климентом, однак мали великий авторитет.

Під впливом проповіді святого Климента до Христа навернулася Феодора, дружина префекта Сисинія, близького друга імператора Нерви. А згодом і сам Сисиній, чудесно зцілений Климентом від сліпоти, якою він був уражений за своє невір’я, попросив святителя охрестити його. Дізнавшись про ці чудеса і зауваживши розповсюдження християнської віри серед поган, за наказом імператора Траяна, коміт Пуплій вислав Климента у Херсонес Таврійський (Крим) – негостинне місце, розташоване на східних кордонах Імперії. Тут святий єпископ знайшов дві тисячі християн, засуджених на примусові роботи у мармурових копальнях. Він втішав їх у випробуваннях нагадуванням про вічні блага. За його молитвою у цих пустельних місцях відкрилося джерело води. Навіть тут він продовжував своєю проповіддю навертати серця язичників до істинної віри, і, згідно з переданням, за один рік ним було збудовано 75 церков. Але невдовзі імператор відправив жорстокого намісника, аби покласти край цим масовим наверненням. Найперше намісник накинувся на святого Климента. Піддавши його тортурам, він зрештою велів прив’язати йому на шию якір і кинути його у Чорне море, щоб вірні не могли знайти його тіла (близько 97 р.) Проте Бог не залишив його паству осиротілою. Він почув їхні молитви – і море чудесним чином відступило, відкривши для поклоніння християн тіло їхнього святого пастиря, що спочивало на відстані більш ніж 300 метрів від берега. З тих пір щороку, в день його смерті, море відступало, аби вірні могли вшанувати святі мощі.

  Минуло багато часу. У 860 році до Херсонесу прибув Апостол слов’ян – святий Кирило [11 /24 травня], відряджений святим Фотієм, Патріархом Константинопольським, хрестити місцеве слов’янське населення. Він віднайшов мощі святого Климента і відправив частину їх у Візантію. Згодом йому було доручено передати ці мощі у Рим, папі Адріану ІІ. Цей духовний зв'язок із одним з перших єпископів Риму мав велике значення для благочестя Русі, засвідчуючи її укорінення в апостольській традиції.

Із Синаксаря о. Макарія з Симонопетра

 

Житіє св. Климента читайте також на сайті Церковної православної газети

Причіплений файлРозмір
ST. CLEMENT - UA.doc38.5 КБ

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner