8 жовтня відбулося урочисте присудження Валентину Сильвестрову почесного ступеня доктора honoris causa НаУКМА. Інавґурація відбулася по завершенні концерту «Присвята Сковороді» з творів Валентина Сильвестрова та інших українських композиторів у виконанні муніципального камерного хору «Київ».

Валентин Сильвестров – сучасний український композитор зі світовим ім’ям. «Світову славу він здобув у 30 років, коли отримав дві найпрестижніші міжнародні композиторські премії: імені Сергія Кусевицького (США), ставши після Шостаковича та Прокоф’єва третім її лауреатом на теренах СРСР, і Gaudeamus.
Та, оскільки партитури на конкурси було надіслано, оминаючи офіційні інстанції, розправа не забарилася. 
Сильвестрова виключили зі Спілки композиторів СРСР, його музику майже не виконували, навколо нього довгий час панувала атмосфера морального тиску, цькування, замовчування. На сьогодні він найвідоміший у світі український композитор, його доробок увійшов до скарбниці музики ХХ століття» (Олена Чекан, «Український тиждень»).

«Рух ісихазму йшов на Русь двома шляхами:
безпосередньо з Візантії…і через Афон...»

Леонід Олександрович Успенський
«Богослов'я ікони»
 
Культурний підйом у російському мистецтві в другій пол. XIV - на початку XV ст. (який, за словами Д. С. Лихачова, називається “Передвідродженням”[1] відзначився для середньовічної російської культури важливими явищами у сфері мистецтва, суспільного й релігійного життя. Насамперед - це: 
- Умонастрої в середовищі російського й візантійського чернецтва, пов'язані з медитативною практикою “розумного діяння” (ісихазм);
- Питання про сутність чернечого життя, яке надалі стало підґрунтям у спорах “некористолюбців” та “користолюбців” під керівництвом Ніла Сорського (що впроваджував у своєму середовищі ідеї ісихазму) і Йосипа Волоцького;
- Процес культурного перенесення візантійських традицій на російське мистецтво XIV - XV ст.;
- Розквіт живопису, пов'язаний з іменами Феофана Грека, Андрія Рубльова і Діонісія як класичних виразників ідей ісихазму.

Це аж ніяк не повний перелік питань, які можуть бути розглянуті у зв'язку з найбільш значним ідейним напрямом розглянутого часу, що захопив Візантію, і в першу чергу Афон і слов'янські країни - ісихазмом.

Щодня і щогодини кожним своїм вчинком і словом ми плекаємо сад свого життя. Які плоди він дасть восени – до часу не відомо нікому. Бо душа людини є полем битви між силами добра і зла. І митець, як ніхто інший, володіє талантом відображати ці не видимі оку баталії.

Вглядаючись у феєричний світ полотен Бориса Єгіазаряна, розумієш: для нього живопис – це дуже серйозно. «Коли працюю, значить, молюсь», – каже художник. І дійсно віриться, що це не просто патетичні слова.

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner