Источник: KORYDOR 


Казимир Малевич. Супрематизм. 1916 рік

Джон Боулт зазначає, що мистецький авангард початку ХХ ст. на теренах Російської імперії мав багато точок дотику з православною традицією загалом та іконописом зокрема [1]. На перший погляд, це може видатися дивним: адже авангардисти, як відомо, були схильні заперечувати будь-яку ортодоксію і традицію – не лише у мистецтві, а й у світосприйнятті. Однак якщо згадати традицію співпраці художників із церквою у ХІХ ст., зауважити, що більшість майбутніх авангардистів зростали в православній культурі, врахувати, що багато хто з них здобув іконописну або навіть духовну освіту і що художнє самовизначення майже в усіх проходило у 1900–1910-х рр., коли відбулося перевідкриття ікони та перші великі виставки давнього іконопису, ці точки дивують значно менше. Контекст зацікавлення іконою в авангардистів зазвичай був світський: їх цікавило не богослов’я, а формальні аспекти ікони – перспектива, кольорові співвідношення, пропорції. Серед тих, хто перефразовував іконописні сюжети, Боулт згадує Павла Філонова, Володимира Татліна, Василя Кандинського, Марка Шагала, Івана Клюна та Казимира Малевича. Однак наприкінці автор зазначає, що найбільше зближували авангард та православну віру все ж не сюжети, а саме ставлення художників до творчості: як і для давніх іконописців, мистецтво було для них трансцендентною і преображальною силою, яка могла впливати на людську свідомість та реальність, наближаючи прийдешній рай. Наскільки справді близькими є православ’я та авангард, зокрема у випадку Казимира Малевича?

Ансамбль древнецерковного пения "Сретение", концерт в Германии. Тропарь Пасхи древними распевами на шести языках: греческий, славянский, латинский, турецкий, арабский, грузинский.

"Достойно есть", распев Иакова Протопсалта, на греческом, в исполнении ливанского певца. Видеоряд - Баламандский монастырь и университет (Митрополия Гор Ливанских).

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner