Отже, ставши учасниками стількох великих і славних діянь, прямуймо знову до переданої нам від початку мети миру, і споглядаймо з увагою на Отця і Творця всього світу, і тримаймося Його величних та чудових дарів миру та благодіянь. Погляньмо на Нього розумом та вдивляймося очами душі у довготерпеливий Його намір, помислімо, який незлобливий Він до всього творіння Свого. 
Св. Климент Римський. 1 Кор., 19

Громадська організація «Центр св. Климента: спілкування та діалог культур» була заснована у 2007 р. в Києві з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і Всієї України. На свято святителя Климента 8 грудня 2007 р. відбулася інавгурація Центру, на якій були присутні архієпископ Полтавський та Миргородський Филип, кардинал Вальтер Каспер та інші почесні особи.

Основна мета діяльності Центру – актуалізація та розповсюдження духовних настанов святого Климента Римського і святих Кирила та Мефодія.

 «Церковна православна газета» продовжує знайомити своїх читачів iз видатними пам’ятками давньоцерковної писемності. У нинішньому випуску нашого видання мова піде про «Перше послання до Коринф’ян» святого Климента Римського.
Серед творів церковної літератури особливе місце посідають т. зв. писання мужів апостольських — церковних письменників кінця I — початку II ст., які були безпосередніми учнями або самовидцями апостолів.


Один з мужів апостольських — святий Климент Римський, який, за свідченням священномученика Іринея Ліонського, був третім єпископом Рима. Про Климента Іриней пише як про того, хто «бачив блаженних Апостолів і спілкувався з ними, ще мав проповідь Апостолів у вухах своїх і передання їхнє перед очима своїми». Згідно з церковним Переданням, за імператора Траяна святитель був засуджений до заслання в Інкерманські каменоломні поблизу Херсонеса (територія сучасного Криму). У вигнанні святий мученицьки загинув — його втопили у морі. У IX ст. просвітителі слов’ян рівноапостольні Кирил і Мефодій відкрили мощі святого Климента. Частину з них святими братами було принесено в Рим; ще частину, вже за рівноапостольного великого князя Володимира, після прийняття ним Хрещення, перенесено у Київ, де мощі було покладено в Десятинній церкві.

Святитель Климент жив у Римі за царювання імператорів Доміціана (81), Нерви (98) і Траяна (117). За переданням, він походив із шляхетного роду і ще зовсім юним силою обставин був розлучений із батьками та братами. Ще підлітком він виявляв неабияке стремління до пошуку істини і часто відвідував різноманітні філософські школи у столиці. Однак їхнє вчення видалося йому марним і неспроможним втамувати жагу безмежного. 

Довідавшись, що Син Божий з’явився у Юдеї, Климент вирушив туди, де й зустрів Апостола Петра. Як учень і соратник він супроводжував Петра у місіонерських подорожах містами Сирії та брав участь у суперечці Петра із Симоном Волхвом. Виявивши виняткову ревність у євангельській проповіді, він був висвячений на єпископа Рима (близько 91 р.) як наступник св. Ліна й св. Анакліта. Дехто називає його першим єпископом Рима. Утім, насправді тут немає суперечності, оскільки в ту добу ще не було чіткого розрізнення між саном єпископа та саном старійшини (пресвітера). Лін, Анакліт і Климент – троє апостольських учнів й видатних діячів Римської церкви свого часу – могли обіймати цю посаду або один за одним, або чергуючись між собою частіше. На єпископській кафедрі святий Климент виступив свідком проповіді Апостолів, особливо Апостола Петра: «Петрове вчення звучало у його вухах, Петрове передання досі стояло перед його очима», - пише про Климента св. Іриней.

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner