Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.


Митрополит Антоній
Сурожський

У день Торжества Православ’я ми святкуємо церковну подію: завершення епохи семи Вселенських соборів. На сьомому Вселенському соборі було проголошено догмат про ікони, який розповідає нам, що, коли Бог став людиною, Його стало можливим зображати, що втіленням Своїм невидимий, незбагненний Господь отримав людський лик, і що лик Божий може бути викарбуваним у лініях та фарбах; не як портрет, а як внутрішній, таємничий образ Божий, пізнаний, пережитий, знаний в Церкві.

Піст – це час духовного очищення і оновлення. Його мета – допомогти нам навчитися простоті; умалитися; віднайти смиренність, дитинність; стати убогими із сокрушенним серцем, здатними знову і знову переживати зворушення від почутого слова Божого, такими, що приймають рану, якої завдає любов Отця, явлена у Христі, особливо у таїні Євхаристії – вершині та джерелі християнського життя.
Нам потрібно думати, перш за все, про інших людей, робити більше добрих справ, бути добрішими. Це очистить нас, переможе ту атмосферу егоїзму, в яку ми так часто занурені у повсякденному житті. Ці добрі вчинки проллють на наші рани цілющий бальзам Божественної ніжності та благодаті.

 Прощеное воскресенье

Братья и сестры, сегодня наступает Великий пост. Св. Церковь приводит нас сегодня ко грани Великого поста. Великое это время - Великий пост, божественное, святое время. Недаром бывает это время весной, когда расцветает в душе все лучшее, все глубоко скрытое, что затеряно и дремлет, подавленное повседневной суетой. Быстро вращается колесо жизни, быстро протекает наша жизнь, быстро мелькают лица, события, явления, настроения, переживания. Всё течет, мелькает, точно мы мчимся в каком-то таинственном поезде, и всё несется нам навстречу. Мы не знаем, во сне или наяву мелькают явления, некогда нам остановиться, некогда нам подумать о том, для чего мы живем, в чем смысл этих событий, в чем цель нашей трудной, сложной жизни. Теперь, во дни Великого поста, Церковь останавливает быстро вращающееся колесо жизни, она обращается к нашему сердцу и говорит нам: «Остановитесь, подумайте, выйдите из этого потока, отвратите ваши взоры от этого мимолетного настроения, от этих сменяющихся лиц, обратите ваши взоры к Богу, к вечности, к Небесному Царству. Вечность открывается перед вами. И вы устремите к небесному свои взоры, выйдите из потока жизни и устре¬мите ваши взоры к небесной славе».

Сегодняшний день, сегодняшняя неделя, сегодняшнее воскресенье – это необычайный праздник, с сегодняшнего дня начинает свое течение «постная триодь», начинается приготовление верующих к посту. Это первая из недель, готовящих нас к встрече светлого праздника. Точно мы стоим у подножья высокой горы, на вершине которой сияет неизреченным светом Светлое Христово Воскресение. Чтобы дойти туда, мы должны преодолеть все трудности горнего пути, с уступа на уступ, со ступеньки на ступеньку ведет нас Святая Церковь к осиянным вершинам светлого праздника. Каждую неделю возводит она все на новую и новую ступень, по новым и новым воспоминаниям к чертогам светлой радости.

На порядку денному: останнє смирення чи останній цинізм [1]

“Я кого люблю, тих і викриваю… Тож, будь ревний і покайся!” Ці слова, з якими Господь звертається в Йоановім видінні до Лаодикійської общини (Од. 3, 19), набули для нас, росіян, надзвичайно конкретного й актуального смислу. Ми змушені дуже ґрунтовно засвоїти цей урок: навчитися пізнавати любов Бога в Його нещадному викритті.

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner