Усі віруючі в наш час – і ті, які народилися у православ’ї або в будь-якій іншій вірі, і ті, які знайшли віру після певного періоду невірства, активного або пасивного безбожжя, – усі постають перед запитанням і до всіх звертаються із запитаннями, саме життя звертається до всіх із запитаннями. І тому перша тема, яку я хотів би висвітлити і над якою мені хотілось би подумати разом із вами, це тема про запитання: про правомірність запитання, про те, чого вимагає сумлінне запитання, і запитання про сумнів. А це нас повинно підвести до запитання про віру, про її сутність і про те, як можна жити у вірі.

Рубіж століть і тисячоліть супроводжується роздумами вчених про історію ХХ століття. Роботи Хобсбаума та Фюре відкрили дискусію серед істориків щодо тлумачення та підсумків ХХ століття.1 І в науковому співтоваристві, що зробило минуле предметом свого вивчення, з’явилася потреба у пам’яті та історичному розумінні, значення яких виходить за межі вузького кола спеціалістів. Наприкінці ХХ століття ми спостерігали і спостерігаємо поступове зменшення відчуття історії в наших суспільствах, які, здається, живуть у розширеному сьогочасному, інколи абсолютизованому. Тому потреба в історичній пам’яті життєво важлива для розуміння нашого нинішнього часу та для задумів майбутнього.

            Пані та панове!

Я хотів би одразу ж заспокоїти тих із вас, хто прочитав назву моєї лекції у програмі колоквіуму: я не збираюся говорити вам про весь різноманітний досвід, щасливий та хворобливий, сімейного життя російської еміграції у Франції та у світі, для цього знадобилося б багато часу! Однак, дозвольте мені порекомендувати вам прочитати збірку, укладену родиною Зернових (“На переломе” та “За рубежом”, Париж, YMCA, 1970–1973), яка являє собою один із найцікавіших прикладів (і переданих найкращим чином) сімейної долі в еміграції. 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner