Проповідь у М’ясопусну Неділю у храмі Ікони Божої Матері "Пантанаса" на Сирці

 


Прот. Богдан Огульчанський
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
 
Сьогодні, брати і сестри, ми слухаємо дивовижний уривок про Страшний Суд. Дивовижний він зокрема тим, що, з одного боку, про цю подію в богослужбовому Євангелії, яке ми читаємо протягом усього церковного року, розповідається лише один раз – саме у М’ясопусну Неділю. А з іншого боку, описана в Євангелії подія настільки важлива, що Церква закликає нас згадувати її щодня – і під час Літургії, і в ранкових молитвах ми проголошуємо Символ Віри, де є слова про те, що Владика «прийде у славі судити живих і мертвих».
 
В православній, зокрема, в українській традиції, вважається, що подію Страшного Суду людина має переживати образно, символічно. Тому він неодмінно  зображується на стіні напроти вівтаря, над вхідними дверима. Вірянин, виходячи з храму, віддаляючись, так би мовити, від ковчега спасіння, іде у цей світ – «юдоль скорботи» з нагадуванням про те, що нас всіх очікує. Здається, Микола Гоголь, згадуючи про свої дитячі релігійні враження, відзначав, що опис і зображення Страшного Суду надзвичайно глибоко відбилося у його душі і справило значний вплив на характер його релігійності. Такому переживанню цієї Події сприяє й багата художня уява народних авторів цих зображень.

о. Войчех Сурувка OP
Усе почалося з промаху. У вересні я головував на засіданні міжнародної теологічної конференції. То було вже дванадцяте зібрання з числа екуменічних зустрічей, організованих київським Центром св. Климента «Спілкування та діалог культур». Ми говорили про свідчення. Згідно з традицією, один із днів заходу відбувся у домініканському Інституті св. Томи Аквінського.
 
Першим виступив Йоганес Ельдеман із Інституту Й. А. Мьолера. Він окреслив у своєму виступі шерег проблем, пов’язаних із моделями єдності, що пропонуються в екуменічному русі, а також питання віросповідної автентичності та свідчення. Після того як він закінчив свою доповідь, я запросив присутніх ставити питання. Домініканське виховання вимагало виступити sedcontra. Полемічний характер томістського богослов’я завжди видавався мені доповненням його діалогічності. Коли я вже був певен, що мені вдалося побудити слухачів до мислення, – на кафедру піднявся наступний доповідач, бенедиктинець із Шевтоні, о. Михаїл ван Парейс. Темою його виступу був Христос як свідок Отця. І вже з перших слів мене огорнув неспокій. Я відчув себе до смішного маленьким, разом із цим прагненням дискутувати та ставити запитання. Не тільки те, що о. Михаїл казав, але також і те, як саме він це робив, відповідало таємниці, про яку він говорив. Свого часу, здається, кардинал Шенборн сказав, слухаючи лекцію о. Михаїла: «Саме так має говорити католицький абат». Після того як о. Михаїл закінчив свій виступ, я втратив будь-яку охоту ставити питання. Те, що ми почули, не провадило до дискусії. Воно провадило до тиші. Зроджувало прагнення наблизитися до тієї дійсності, про яку розповідав о.Михаїл.

Дорогі друзі!

Сердечно і радісно вітаємо вас з Новим Роком та Різдвом Христовим!
Нехай Господь благословить усі наші добрі починання
і нашу подальшу дружбу та співпрацю!


Рождество Христове. XVI ст. Державний Російський музей

У ці чарівні різдвяні дні хочеться згадати разом з вами дорогоцінні думки про Різдво істинно християнського мудреця Сергія Сергійовича Аверинцева:

Репортаж: Дар'я Морозова
Фото: ієромонаха Іова (Саліуліна) та Ігоря Сацика

30.11–1.12.2012 у Чернігові відбувалася міжнародна наукова конференція під такою назвою, організована Чернігівським національним університетом імені Т.Шевченка спільно з Інститутом російської літератури РАН, Кафедрою ЮНЕСКО з компаративних досліджень духовних традицій, специфіки їх культур та міжрелігійного діалогу, Редакцією релігійно-філософського й культурологічного журналу «Віра і Життя». Подія об’єднала інтелектуальні зусилля представників різних конфесій (православні різних юрисдикцій, греко-католики, римо-католики), дослідників із різних країн, включно з такими відомими вченими, як Г. Прохоров, А.-Е. Тахіаос (надіслав доповідь), С. Хоружий (надіслав доповідь).

Дорогі друзі!
 
Вітаємо Вас зі святом пам’яті св. Климента, папи й мученика, за східним календарем! Бажаємо того настрою миру, одностайності та радості, які з такою силою виражені у Посланні св. Климента!  Вже на світанку церковної історії цей учень і спадкоємець апостолів закликав до миру та благав своїх адресатів наслідувати Господа Ісуса Христа. Ось образ справжньої християнської спільноти в його очах:
 
«Всі ви жили у смиренні, без гордощів, радше скорялись, аніж вимагали послуху [від інших], з більшою приємністю давали, аніж брали…Страждання Його [Христа]були перед вашими очима… Ви були чисті серцем і незаплямлені, не тримали зла один на одного. Всякий розбрат і всякий розкол був огидний вам. Ви плакали за провини ближніх, їхні недоліки своїми власними вважали» (1-е Послання св. Климента, II).

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner