Літній відпочинок по-християнськи зазвичай асоціюється з прощами, відвідуванням християнських спільнот, таборів, літніх шкіл. Територіальна та конфесійна множина можливостей втішає розмаїттям та наповненістю. Однак за цінними духовними дарами й спілкуванням не обов’язково вдаватися до закордонних мандрівок.

Вже вісім років під Києвом, у мальовничому селі Лишня Макарівського району, проходять заняття Київського Літнього Богословського Інституту. Слухачами курсів з біблеїстики, релігійної філософії й теології, культурології та літератури від викладачів зі США, Франції, Голландії, Росії щороку стають десятки українських студентів світських та богословських факультетів завдяки старанням київського видавництва «Дух і Літера» й Центру св. Климента "Спілкування та діалог культур", що їх очолює Костянтин Сігов.

 
З кімнати – в храм, а з храму – в клас
Заняття відбуваються на базі духовно-просвітницького центру «Ковчег» на приході ігумена Філарета (Єгорова). «Ковчегом» тут називають двоповерхову будівлю з кімнатами для студентів і викладачів, лекційною аудиторією, а також воістину домашньою церквою. Оскільки в КЛБІ паралельно з програмою для дорослих працює «дитячий проект», другий поверх «Ковчегу» нагадує величезну дитячу, де в кілька рядів стоять ліжечка, а через стінку, у великій залі, можна бігати босоніж, малювати й ліпити, грати в настільний теніс та бадмінтон. Не дивно, що після двотижневого, сказати б, кіновійного співперебування у всіх учасників цілковито змінюється уявлення про простір і час, про академічне середовище, молитовне правило та дозвілля. Лекційній матеріал інституту найчастіше виявляється для студентів більш складним, ніж у звичайних вишах протягом року, тому в них завжди є можливість замінити свою «пару», наприклад, «дитячим» заняттям з церковного співу, аби потім з новими силами повернутися до питань теології.
Кожен розподіляє свій час та увагу сам, адже програма різноманітна: щодня три лекції, один післяобідній семінар, вечірній кіносеанс, літературно-музичні «посиденьки» коло ватри … Найцінніше в КЛБІ – це спілкування, яке не припиняється поза аудиторією, під час трапези або прогулянки лісом. Сила викладацького слова зростає по мірі того, як студенти отримують можливість побачити у запрошених вчених не тільки інтелектуалів зі світовими іменами, а й своїх ближніх, творчих особистостей, котрі живуть напруженим духовним життям. Чи легко уявити собі французького священика, ректора католицької духовної семінарії в Парижі о. Дідьє Берте, котрий віртуозно грає на флейті, співає арії з опери «Кармен» та читає напам’ять уривки з «Бориса Годунова». Така атмосфера відкритості й довіри створює, словами одного з учасників, «ліцейний затишок».
 
Інтелектуальний бенкет
Як правило, лекції кожного інституту об’єднані певною тематикою, якимсь лейтмотивом, що ним цього року стала тема свята. Про свято у грузинській та слов’янських традиціях розповідала Ірина Багратіон-Мухранелі (Москва), про свято зустрічі з І(і)ншим – Олександр Філоненко (Харків), про свято літургії лекції читав о. Димитрій Болгарський (Київ).
Багато уваги лектори приділили обговоренню нових можливостей гуманітарної освіти у богословському контексті та перспектив власне богослів’я. Цикл лекцій Михайла Епштейна (Атланта, США) про теологію постатеїзму викликав чимало дискусій у кулуарах. А сам Михайло Наумович так бачить мету свого курсу: «Теологія – дисципліна така ж мінлива, жива, чутлива до всіх нових розумових віянь, як будь-яке інше підприємство людського духу. Дух вічний, рухливий та вільний. Моїм завданням було знайти нові можливості для релігійної віри і теологічного мислення в атеїстичних рухах сучасності, у всіх напрямах думки, які протистоять релігії та теології. Адже усе, що працює проти нас, розширює та зміцнює нас, якщо ми живі».
Особливістю КЛБІ є також міждисциплінарний характер програми. Викладачі різних гуманітарних царин, учасники КЛБІ відчувають, як потребують вони один одного. Самі викладачі відвідують лекції своїх колег, таким чином, кожен отримує власний імпульс для подальших досліджень. Вже на другий день занять лектори починають перегукуватися між собою, витворюючи масштабний діалог, перший закрут якого формується вдень в аудиторії, другий – в обід під час трапези, третій – ввечері у храмі (в молитовному пошуку підтвердження від Бога правильності своїх міркувань). І з кожним ранком інтелектуальна «вікнина» збільшується, завершуючи творчу роботу думки в акті подяки під час недільної літургії в душі кожного учасника інституту.
 
Література, літургія і пам’ять
Традиційно особливу увагу в «Ковчезі» приділяють літературознавчим семінарам. Цього літа захоплюючу подорож у «Дитинство та безкінечність» організувала Олена Глазова (Атланта, США). В якості літературних вергіліїв вона обрала Л. Толстого й Б. Пастернака, кожен з яких по-своєму змальовував розкриття душі дитини, формування її свідомості та боротьбу з внутрішнім конфліктом. Олена Юріївна зізналась, що їй і радісно, і в той же час непросто виступати перед нашими слухачами. В Америці вона викладає вже багато років, тому добре знає підходи до американських студентів. А КЛБІ дає їй можливість повертатися до рідної аудиторії, пізнавати, чим живуть та як читають в Україні: «В годы безвременщины», як сказав би Пастернак, література була тією літургією, яка підтримувала душі людей. Коли я вдивляюсь в очі моїх студентів тут в Лишні, я бачу, що вони вже багато пережили, їхнє життя непросте. Й у літературі вони шукають відгук того, що з ними відбувається. А література виникає в розмовах.  Якщо в Америці через потужну індивідуалізацію суспільства мені доводиться створювати культуру розмови, то тут вона дається одразу, люди легко й просто входять в розмову, люблять розмову. Це так близько мені. Я несу своє ремесло, через нього дивлюся на світ та намагаюся торкнутись сердець моїх студентів».
Одним з найбільш діткливих моментів цьогорічної програми став Круглий стіл «Імена нашої пам’яті: отець Фома Шпідлік, мон. Магдалина (Глаголєва-Пальян), Сергій Борисович Кримський». Багатьом учасникам КЛБІ пощастило бути особисто знайомими з цими аристократами духу, інші ж тільки читали їхні книги. Але у всіх виникало відчуття вдячності за їхній шлях, подвиг, гумор. Чи можна вшанувати пам'ять о. Фоми та Сергія Борисовича краще, аніж пригадуванням вигаданих ними анекдотів! Про матінку Магдалину більшість студентів раніше нічого не чули, оскільки вона не залишила своїх праць. Але подвиг її родини, що зберегла вірність Христу в радянську епоху, вартий поваги. Один за іншим викладачі розповідали про свій досвід спілкування з о. Фомою, мон. Магдалиною, Сергієм Борисовичем. І поступово в аудиторії оживав житійний дух ранньохристиянських часів. Приклад трьох доль ХХ століття – це заклик бути досконалими, як і Отець наш досконалий. Так і викладач з Москви Андрій Черняк охарактеризував КЛБІ виразом, що склався в радянські часи – «православ’я з людським обличчям», тобто з різними живими ликами, які переливаються в калейдоскопі життя. 
Про КЛБІ можна ще довго говорити, адже це дійсно непересічний за жанром освітній проект, що демонструє відкритість інтелектуального світу християнству та навпаки, що об’єднує різні конфесії та покоління. Однак головне, за словами о. Володимира Федорова (Санкт-Петербург): «Тут одразу відчувається, що люди розмовляють однією мовою, що в них одне життєвідчування».
 
Юлія Морозюк       

 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner