Джерело: "Православіє в Україні"

15-18 вересня в Києві проходили XIII Міжнародні Успенські читання.

***

Уже за традицією, якій, не багато не мало, 13 років, Успенські читання проходять у дружньому спілкуванні та насиченій роботі думки.

Як Передання і переклад можуть єднати релігії і культури народів – від Японії до Англії, долати відстань у часі між древньою Церквою і сучасною? Богослови, філософи та історики різних традицій і шкіл із 10 країн світу й зібралися в Києві, щоб відповісти на ці питання.

Звичайно, тему форуму «Передання і переклад» було обрано зовсім невипадково сьогодні, коли знання іноземних необхідне не тільки для кар’єрного зросту, а й для знайомства з традиціями та культурами світу.

Чому саме «успенці» обрали таку тему? Та чи можемо ми пригадати таку наукову конференцію, яка б друге десятиліття збирала науковців зі світовими іменами? Про це –ініціатор та співорганізатор Успенських читань, директор видавництва «Дух і літера» Костянтин Сігов.

«…Уся наша культура, починаючи від перекладів Біблії, літургіки, певною мірою пов’язана з етапами перекладу, — зауважив Костянтин Сігов. — Сьогодні ми переживаємо нову добу перекладу в київській культурі. За останні 20 років можу сказати, що «Дух і літера» та інші видавництва вже набули чималого досвіду. І цей досвід, гадаю, прийшов час осмислити.

Наша конференція, власне, присвячена тому, щоб з різних ракурсів із науковцями з усього світу на переклад і Передання. Не просто переклад з технічної точки зору – перекласти і піти далі, а зрозуміти: чому переклад є ключовою темою для кожного сьогодні, чому кожна людина сьогодні вивчає іноземні мови? Не просто для того, щоб здійснити кар’єру, а для того, щоб усвідомити традиції, своє місце у світі. Тому переклад, який був за лаштунками, вийшов на перший план, і ми тепер маємо його розглянути як такий. Не тільки, як службову функцію усвідомлення оригіналів.

Думаю, невипадково в різних мовах у слів Передання і переклад (укр..), traditionandtranslation (англ.),traditionet traduction(франц.) – спільний корінь.

Думаю, для кращого розуміння нашої традиції, треба постійно повертатися до теми перекладу. Сподіваюсь, що починаючи від цієї конференції кожен, хто говоритиме Передання, буде згадувати переклад і навпаки».

***

Особливою радістю для учасників Успенських читань цьогоріч стало те, що відкрив форум Предстоятель Української Православної Церкви і побажав «у серцях зафіксувати ясний переклад Істини, котрий ми часто бачимо замутнено».

Як завжди, на Успенських читаннях можна було почути різні точки зору. І хоча учасники говорили різними мовами, всіх єднала одна спільна мова – богословська. Про це зокрема зауважив єпископ Петергофський Амвросій, ректор Санкт-Петербурзьких духовних шкіл.

«…Есть, скажем так, международный богословский язык, который понимают все: и католики, и православные, и древние не Халкидонские Церкви. И когда мы говорим на этом языке, мы говорим на языке Предания древней Церкви. Нам это очень важно уяснять, — відмітив єпископ Амвросій. — Действительно, Священное Писание дышит, оно живо, и смысл его передается, в том числе,  и на современном нам языке. Как я уже сказал, этот поиск нужно продолжать. Но здесь должна быть очень мудрая осторожность – мы не должны выйти за рамки церковного Предания.

Предание – действительно, не совсем уловимое, что совершается в Церкви Духом Святым. Именно поэтому мы люди не только Писания, но и люди Предания.

Если мы будем рассматривать Писание без Предания, мы пойдем по разрушительному и блуждающему пути современных протестантов. И тогда Церковь перестанет быть Церковью. Она будет хорошей организацией, возможно, организацией достаточно хороших людей, но она перестанет быть Церковью.

Поэтому та тема, которая сегодня звучит – Предание и перевод, действительно очень актуальна. Сегодня, когда делаются новые открытия в библеистике, выдвигаются новые теории, мы всегда должны проверять, что соответствует Преданию, а что идет в полный разрез с ним. Нужно задумываться и очень тщательно исследовать: имеет ли данная гипотеза право на существование в Церкви?

Я очень благодарен Блаженнейшему Митрополиту Владимиру за личное приглашение на Успенские чтения. И очень благодарен всем организаторам. Действительно, Успенские чтения, о которых я много слышал, доклады которых мне приходилось держать в руках, являются очень качественным, замечательным научным форумом.

Мне очень радостно и приятно видеть здесь представителей богословской и философской наук, которых я очень часто вижу на международных конференциях за рубежом. Это еще раз подчеркивает и высокий уровень организации, и докладов участников, и обсуждений, которые здесь проходят. Я хочу искренне поздравить организаторов и пожелать дальнейших успехов».

***

Про актуальність теми цьогорічних Читань відзначив і постійний їх учасник єпископ Мкарівський Іларій, голова Комітету з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ.

«Дуже важливо, щоб наша проповідь, яку ми звершуємо серед людей, була актуальною і зрозумілою, — підкреслив владика Іларій. — Тому, зрозуміло, що Священне Писання, Передання і його переклад та коментарі, пояснення до нього, які здійснюються богословами і сьогодні, дуже важливо. Тому що люди повинні розуміти зміст Писання.

Ця тема є актуальною ще й тому, що кожна епоха має якісь свої відмінності від інших, має специфічні риси, і ми повинні враховувати те, здійснюючи нашу проповідь. Проповідь апостолів, яка завжди залишається в Церкві і, не дивлячись на те, що дуже давня, все така ж новітня, така ж молода та актуальна...»

***

Дійсно, з одного боку Святе Письмо дихає древністю, з іншого – завжди актуальне. Проте часто в нас трапляються казуси саме через неточний переклад. У чому ж труднощі інтерпретації Святого Письма? Про це поділився думками доктор філософії, викладач Йєльського університету, у минулому випускник Київських духовних шкіл, архімандрит Кирил (Говорун).

«Інколи труднощі перекладу перебільшуються, — зазначив архімандрит Кирил. — Перекладати – це справді, мистецтво, кожен переклад – це окремий твір. І це, звичайно, покладає велику відповідальність на тих, хто займається перекладацькою діяльністю. Але, з іншого боку, перекладати мови розвинуті не так складно, як здавалося б на перший погляд. Це питання більше волі, бажання перекладати.

У перекладі Святого Письма на інші мови головна проблема не сам переклад, а бажання перекладати і, власне, бажання читати.

Необхідність перекладу на інші мови Святого Письма була частиною заповіді Христової Своїм учням. Коли Він залишав землю під час вознесіння, покликав їх йти і проповідувати скрізь. Йти і проповідувати скрізь – означало, перш за все, перекладати на інші мови Євангеліє. Тому не повинно бути перепон, проблем, в першу чергу богословських, моральних чи якихось культурних, з необхідністю мати текст Євангелія на інших мовах.

У нас, на жаль, більша проблема навіть не у перекладах Святого Письма, а в тому, щоб узагалі читати текст Євангелія.

… Можна сучасною мовою перекласти Святе Письмо, але потрібно ще донести його до людини, і от це справді складно. Тут треба вміти розмовляти однією мовою з людиною, а з іншого боку, говорити ті речі, які є нові для цієї людини, ті речі, до яких вона повинна підтягуватися, не самому опускатися до цього рівня».

 ***

Значить, труднощі перекладу таки перебільшені. Про це зокрема добре знають насельники монастиря Шевтонь, що в Бельгії. Всі вони з різних країн світу, й тому у стінах обителі звучить 10 мов. А ще тут – унікальна бібліотека. Аби розуміти, що ж написано в раритетних книгах, бібліотекарю Шевтоня ієромонаху Антонію (Ламбрехтсу) довелося вивчити 7 мов (!).

«Библиотека нашего монастыря – это относительно большая библиотека для маленькой общины – нас 27 монахов, – розповів ієромонах Антоній. – У нас 200 тыс. томов, хотя это относительно недавняя библиотека монастыря. Монастырь был основан в 1925 г., поэтому очень старинных книг нет, но особенность библиотеки, я сказал бы, в том, что здесь – православная культура в широком смысле – не только богословская культура православных стран, но и общая история, литература православных стран, языки, история Церкви.

Весной этого года к нам, например, приезжали студенты из Петербурга, чтобы просто заниматься в библиотеке, готовить свои докторские диссертации. Одна диссертация была посвящена палестинскому монашеству VI века. Конечно, об этом очень много есть публикаций на Западе, в том числе у нас, а в России – почти ничего нет.

…От библиотекаря у нас требуется знание языков. Поскольку книги и периодика у нас на разных языках. Французский – это общий язык монастыря. Я не могу сказать, что я владею всеми этими языками (семью), но есть другие братья, которые читают, например, по-армянски или по-грузински. В славянских языках я уже понемногу разбираюсь. Не так хорошо, как на французском или родном голландском (фламандском), но все вместе, братия, мы разбираемся. :)

С самого начала истории Церкви осуществлялись переводы Библии, наследия отцов Церкви. И очень часто перевод был инструментом Предания. Чтобы сказать слово Божье, нужно было сказать его на понятном языке людям. Поэтому переводы всегда были важны. Ведь о Предании нужно говорить на понятном для людей языке, иначе – благая весть не будет понятна.

Кроме того, переводы в истории Церкви очень часто помогали приблизить людей, примирить разные тенденции. Как вы знаете, в первые века было очень много богословских споров, а изучение других языков помогло примирить и соединить разные движения внутри Церкви...»

***

До речі, «родзинкою» Успенських читань цього року стала презентація книги «Вопроси отца свого… Исследования святоотеческих мыслей» ігумена Михаїла Ван-Парейса, теж із Шевтоня.

«Первые статьи, которые вошли в книгу, это мои самые первые исследования, сделанные 40-50 лет назад, когда я был студентом и докторантом в Сорбонне в Париже, – розповів про свою книгу ігумен Михаїл. – Вошли также исследования, которые я сделал для Всемирного Совета Церквей, а потом – исследования об отцах-пустынниках и о прп. Венедикте. А последние статьи – об известных просветителях свв. Кирилле и Мефодии как учениках Василия Великого и Григория Богослова».

Цікаво, що, за словами отця Михаїла, у Вірменській Церкві навіть є церковне свято святих перекладачів. Першим перекладачем був Місраб, ще на початку V ст. Ця новина стала не тільки «відкриттям» для всіх учасників Успенських читань, а й темою закриття форуму.

***

Своїми міркуваннями про неоціненну роль перекладача у передачі християнських цінностей та відповідальний труд перекладача ділились також інші відомі зарубіжні та вітчизняні філософи і богослови.

Серед них такі «метри» Успенських читань, як Брат Адальберто Майнарді (монастир Бозе), брат Рішар (спільнота Тезе), свящ. Володимир Зелінський (Брешія, Італія), філософи Жорж Ніва (Женева), Жерар Коньйо (Париж), Бернар Маршадье (Париж), Олександр Марков (МДУ), Крістін Шайо (Париж), Терезія Хайнталер (Франкфурт-на-Майні), прот. Ростислав Снігірьов (Київ), прот. Богдан Огульчанський (Київ), Віктор Малахов (Київ), Олександр Філоненко (Харків), Олег Хома (Вінниця) та ін.

Усі вони розповідали не тільки «суху» теорію про переклад і Передання, а й наводили приклади з життя власних громад. Так, скажімо, брат Рішар із Тезе розповів, що тут студенти навіть вигадали назву своїй, не схожій на інші, спільній мові – «тезе-інгліш». :) Та навів приклад одного цікавого опитування, якраз про переклади. Брат Рішар поцікавився у студентів, чи не жалкують вони про те, що не володіють мовою, якою говорив Христос. Більшість відповіли, що дуже жалкують, і не дивно. Але знайшовся такий студент, який своєю відповіддю здивував і змусив замислити навіть учасників Читань: «Я не жалкую, що не знаю мову Христа. Бо так, коли читаю Святе Письмо та щось не розумію, то нарікаю на перекладачів, мовляв, недолугий переклад…»…   

***

Багато хто з учасників вже стали «метрами» Успенських читань, а хтось і вперше завітав на форум. Що ж тут знаходять богослови різних традицій?

«Нині я наче знову відкриваю для себе університетський світ, в якому значущі такі поняття, як Передання, переклад, філософія, богослов’я. Я нібито прочиняю своє минуле», – ділиться враженнями архієпископ Томас Галліксон, Апостольський Нунцій в Україні, який уже вдруге на Успенських читаннях.

«Для мене особисто Успенські читання дуже теплі, я б сказав, сімейні, – поділився постійний учасник Читань єпископ Макарівський Іларій. – Тому що багатьох людей я тут знаю, часто з ними спілкуюся не тільки офіційно, а і в неформальних обставинах. Тому для мене цей форум  цікавий не тільки тому, що тут піднімаються дуже важливі питання для сучасної Церкви, для сучасного богослов’я, але й тому, що це спілкування проходить  у дусі злагоди та любові».

***

«Здесь возникает не только научное сотрудничество, но и – открытая теплая атмосфера, где действительно возможна встреча христиан разных конфессий и разных традиций, – зазначив Адальберто Майнарді з Бозе (Італія), – где мы помогаем друг другу найти общие корни – тот живой центр нашей жизни, которым является Иисус Христос. Но здесь поднимаются вопросы не только в закрытом круге, а и касающиеся проблемам современности. Это для меня очень близко, и, я думаю, что это очень важно для современного христианства в целом».

***

Різноманіття тем та інтелектуальної «трапези» стало, мабуть, головним свідченням, що навіть на такі складні наукові теми разом міркувати цікаво і плідно. А ще форум нагадав, що перекладацька праця геть нелегка і дуже важлива для проповіді Христової та розуміння один одного.

Що ж, Читання завершились, але учасники додали: «До зустрічі наступної осені!».

ТАКОЖ ДИВІТЬСЯ відеосюжет про Успенські читання з місця події - на каналі «Православіє в Україні» на YouTube.

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КИЇВ. Тривають Успенські читання: богослови і філософи різних шкіл і традицій — про реальні труднощі перекладу та інтерпретації Передання (+відео)

 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner