КЛБІ 2015

Св. Георгій воскрешає мертвого. Фреска XV ст. у церкві св. Георгія  в селі Старо Нагорічано, Македонія.

Св. Георгій воскрешає мертвого.
Фреска XV ст. у церкві св. Георгія
​в селі Старо Нагорічано, Македонія.

Цей великий і дивний воїн Христовий народився у другій половині ІІІ ст. в багатій і знатній каппадокійській родині. Його батько помер, коли йому було десять років. Його мати Поліхронія, яка прийняла християнство потай від чоловіка, повернулася на батьківщину, до Палестини, і зуміла виховати сина в євангельських чеснотах. Відзначений прекрасною зовнішністю, ясним розумом та високою моральністю, Георгій у вісімнадцять років пішов на військову службу. Він здобув прихильність керівництва і був поставлений трибуном імператорської варти, а потім, вірогідно, був наділений достоїнством префекта.

Повертаючись у Каппадокію після переможного походу, Георгій врятував дочку царя, віддану на поїдання жахливому змію, і умертвив його, черпаючи сили з кріпості своєї віри. Вражені цим проявом могутності, яку надає Христос Своїм послідовникам для боротьби із силами зла, всі місцеві язичники навернулися до християнства**.

Біля 304 р., коли імператор Діоклетіан зібрав в Нікомідії всіх правителів Сходу, щоб проголосити едикти, спрямовані проти християн, св. Георгій відчув, що для нього прийшов час перед усіма засвідчити свою віру в Христа. Він роздав свій маєток жебракам, відпустив на волю рабів і вирушив до палацу. Святий став перед імператором посеред зібрання і звинуватив його в тому, що той неправедно проливає невинну кров, вбиваючи християн. Вражений Діоклетіан доручив своєму царедворцю Магнецію допитати зухвалого чоловіка про його віру. Георгій відповів, що саме тому, що вірує у Христа, Бога істинного, він і став без страху перед імператором і звернувся до нього з цими звинуваченнями. Коли імператор відійшов від подиву, він, побоюючись обурення наближених, велів святому принести жертву богам імперії й пообіцяв у випадку згоди осипати його почестями. Георгій відповів: «Твоє царствування швидко пройде і зникне, не принісши тобі жодної користі, але ті, хто приносить жертву хвали Царю Небесному, будуть царствувати з Ним вічно!»

За наказом імператора солдати вдарили святого списами в живіт. Кров потекла рікою, але вже після перших ударів списи погнулися, ніби вони були зроблені з воску. Тоді воїна Христового було ув’язнено, а на груди йому поклали важкий камінь. На наступний день він знову постав перед тираном і проявив таку саму твердість духу. Тоді його прив’язали до колеса, підвішеного над лезами, так що під час обертання воно розрізало тіло святого на дрібні шматочки. Перемагаючи біль своєю безмірною любов’ю до Бога, св. Георгій не перестав дякувати Господу. Тоді з небес пролунав голос: «Нічого не бійся, Георгію. Я з тобою!» І Ангел, вбраний у білі ризи, що сяяли яскравіше за сонце, явився, щоб визволити святого від пут і зцілити його рани.

Коли Георгій неушкодженим постав перед імператором, два офіцери з імператорської варти, Анатолій і Протолеон, навселюд проголосили себе християнами. Їм негайно відтяли голови. Імператриця Олександра також оголосила себе християнкою, але Магненцій змусив її повернутися до палацу. Тоді святого було кинуто в рів, заповнений негашеним вапном, але, подібно до трьох отроків у печі вавилонській, через три дні він вийшов звідти цілим і неушкодженим. Багато людей вітали його, вигукуючи: «Великий Бог Георгія!»

Однак імператор, залишаючись несприйнятливим до всіх доказів могутності Христової, наказав одягнути святому на ноги чоботи, попроштрикувані розпеченими цвяхами, і так водити його. «Поспішай, Георгію, до Того, до Якого ти прагнеш!» – говорив собі святий, волаючи до Господа про допомогу. І знову залишившись неушкодженим і випромінюючи світло благодаті, він постав перед тираном. Милістю Божою, отрута, приготована для нього чаклуном на ім’я Афанасій, не принесла йому жодної шкоди. Але Афанасій і його товариші по ремеслу все ще не вірили Георгію, вважаючи, що він користувався якимись чародійними засобами. Тоді святий на їхню вимогу воскресив покійника, що помер за триста років до того. Оживлений впав на коліна перед святим і, возвістивши, що його було витягнуто з геєни за молитвою Георгія, проголосив себе християнином. Переможений чаклун впав до ніг раба Божого, просив у нього пробачення і сам навернувся в істинну віру. Діоклетіан, зшаленівши, наказав негайно відтяти голову Афанасію і чоловікові, якого Георгій воскресив.

Багато з тих, хто увірували у Христа після чудес, звершених св. Георгієм, знайшли спосіб відвідати його у в’язниці, щоб отримати наставляння в євангельських істинах або зцілення від недугів. Святий співчував нещастю кожного і навіть воскресив бика одного селянина на ім’я Глікерій. Цього селянина було потому схоплено й обезглавлено без суду й слідства.

На наступний день Діоклетіан повелів привести Георгія у храм Аполлона, де зібрався великий натовп. Зробивши вигляд, ніби він готовий принести жертву богам, мученик увійшов до храму, став перед ідолом і сотворив хресне знамення. Тоді біси, що жили в статуї, з трепетом проголосили Христа єдиним істинним Богом і з великим шумом вийшли геть, а ідоли розсипались у порох. Побачивши це, жерці та інші язичники вигнали святого з храму з обуреними криками і відвели назад у палац. Приваблена шумом, імператриця Олександра вийшла з палацу і, протиснувшись крізь натовп, впала до ніг святого, вигукуючи: «Боже Георгія, допоможи мені!» Не в силах більше стримувати гнів, тиран, чиє серце зробилося жорстоким, як колись серце фараона, наказав відтяти голови обом. Однак напередодні страти Олександра в мирі віддала душу Господу.

Коли надійшов час, Георгій вирушив на місце страти у супроводі великого натовпу і підбадьорюваний своєю матір’ю Поліхронією. Мученик воздав Господу подяку за всі Його милості і, помолившись, щоб Господь не залишив без відповіді його молитви за всіх тих, хто з вірою буде звертатися до його заступництва, схилив голову під меч і зійшов на Небо, щоб там отримати нагороду вічної слави. Трохи пізніше відійшла до Господа і його мати Поліхронія. На прохання святого слуга Георгія переніс його чесні мощі на батьківщину, в Лідду (Діосполь) в Палестині. Там, у великій церкві, збудованій на його честь, стали звершуватись великі дива.

Шанування св. Георгія дуже розповсюджене у всьому християнському світі, як на Сході, так і на Заході. Він вибраний покровителем деяких країн, зокрема Грузії і Англії, йому присвячені тисячі церков. Кожний християнин шанує св. Георгія як взірець чеснот мужності, терпіння у випробуваннях і надії на благодатну поміч, які Подвигоположник Христос заповів усім воїнам благочестя.

____________________

* Пам'ять інших товаришів Георгія – 24 квітня / 7 травня.

** Хоча згадка про це чудо і відсутня в «Мучеництві», воно стало найрозповсюдженішим сюжетом іконографії св. Георгія. Див.: Didli-Hubermann G. Saint Geoges et le Dragon. Versions d’une légende. Paris, 1994. 

 

Джерело: Hiéromoine Macaire de Simonos-Pétra,
«Le Synaxaire. Vie des saints de l’Église orthodoxe», tome 4.
Переклад - Лідія Лозова.

 

 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner