Прп. Симеон БосийСв. Симеон жив у XVI ст. Він був сином сільського священика з околиці м. Волоса. У п'ятнадцять років Симеон залишив батьків і ввірив себе духовному наставнику – єпископу Димитріадському Пахомію. Єпископ постриг його в ченці, а згодом висвятив на ієродиякона. Потому святий вступив до Успенського монастиря у Киссавосі, поблизу гори Олімп. Там він подвизався в суворій аскезі: завжди носив лише старий і залатаний одяг, ходив босоніж і проводив цілі ночі стоячи перед лицем невидимого Бога.

Прагнучи ще більш славних подвигів, Симеон вирушив на Святу Гору і був прийнятий у Велику Лавру. Там його висвятили у священний сан. Потому преподобний поступив до монастиря Філофей.

Преп. Симеон був живим образом досконалого подвижницького життя, і чимало братів із користю наслідували його приклад. Ось чому він змушений був зглянутися на їх благання й стати ігуменом.

Тоді лукавий вселив іншим братам заздрість до святого. У день Пасхи ці нечестиві ченці поводились настільки непристойно, що святий зробив їм докір. Вони накинулися на нього, наче дикі звіри, і зачинили у монастирській вежі, аби їхня гульня не зустрічала жодних перешкод. Тим часом преп. Симеону вдалося вибратись через вікно, і він залишив Святу Гору. Повернувшись на батьківщину, святий оселився у пустинному місці на Загорейській горі (Пеліон), званій Фламурій. Три роки прожив він просто неба, під яблунею, незважаючи на негоду та суворість клімату. Весь час він проводив у пості, неспанні та молитві. Невдовзі до подвижника приєдналися шанувальники його чеснот, і через сім років він почав будувати церкву й монастир, присвячений Святій Трійці. Створивши обитель у повній згоді із кіновійним уставом, преп. Симеон забезпечив його незалежність, віддавши монастир під покровительство Константинопольського патріарха.

Після цього він відрядився проповідувати слово Боже у різноманітні області Греції, адже за часів турецького рабства, коли усіляка просвіта була під забороною, напучення у євангельському дусі було особливо необхідне. Новий апостол, що не володів нічим, окрім благодаті Божої, яка спочивала в його серці, преп. Симеон босоніж пройшов усю Фессалію, а згодом і Беотію. Він вчив християн дотримуватись заповідей Божих, не мститися, не звертатися до чаклунів та ворожок, присвячувати воскресний день відвіданню церкви. Звідти, зцілюючи своєю молитвою різні недуги, він вирушив до Афін. Його гостинно прийняв єпископ Лаврентій (1528 – 1550) і запросив проповідувати у церквах міста.

Коли преп. Симеон продовжив проповідницькі труди на о. Евбея, декотрі з турок цієї області, позаздривши успіху святого, звинуватили його перед місцевим представником паші у спробах навернення мусульман у християнство. Симеона заарештували, але, на превеликий подив стражників, він узявся допомагати натовпу збирати дрова, аби скласти ватру на головному майдані міста. За втручання матері судді страту було відкладено й почався допит святого. Тоді він дав пояснення, що він насправді проповідував. Суддя, не знайшовши жодної провини, за яку його слід було б покарати, відпустив святого вільно проповідувати.

Святий повернувся до Фламурійського монастиря, де постриг у чернецтво чимало учнів, що приєдналися до нього протягом його апостольських мандрів. Після того він відправився до Константинополя, де патріарх Єремія ІІ (1587 – 1595) прийняв його з великою пошаною. У цьому місті, як і в Греції, слово святого виливалося подібно до невичерпного джерела. Воно підкріплювалось прикладом його життя, цілковито присвяченого Богові, й навернуло чимало християн до покаяння у своїх гріхах. Сповідаючись преподобному, вони починали з того часу жити у згоді з Євангелієм, а чимало з них просили чернецького постригу.

У Константинополі Господь закликав св. Симеона приєднатися до сонму святих. Він преставився 19 квітня 1594 р. і був похований у церкві Богородиці на о. Халкі. Через два роки потому його святі мощі були перенесені у заснований ним монастир, де від них протягом століть творилися численні чудесні зцілення.

 

Джерело: Hiéromoine Macaire de Simonos-Pétra, «Le Synaxaire.
Vie des saints de l’Église orthodoxe», tome 4.
Переклад - Дар'я Морозова.

 

 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner